17 серпня день народження Андрія Кузьменка, якого мільйони українців знають як Кузьму Скрябіна. Сьогодні йому могло б виповнитися 58 років. Та замість сумувати пропонуємо згадати його таким, яким він був: щирим, веселим, трохи хуліганським і дуже справжнім.
Кузьма був із тих людей, яких неможливо сплутати з кимось іншим. Він умів жартувати так, що сміялася вся країна, говорити прямо без складних конструкцій і пафосу, а в піснях знаходити слова для того, що багато хто відчував, але не міг сказати.
Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 року в Самборі на Львівщині. Музикою почав займатися ще в дитинстві, а у 1989 році став засновником гурту «Скрябін». Саме відтоді розпочалася історія колективу, яка з роками стала невіддільною від історії української музики.
Від музики до всього, що було цікаво.
Кузьма ніколи не обмежувався лише музикою. Він був співаком, автором пісень, телеведучим, письменником і людиною з неймовірною цікавістю до життя.
Цікаво, що за освітою Андрій Кузьменко був лікарем: він навчався у Львівському медичному інституті та закінчив його у 1993 році. Але зрештою музика перемогла, і, здається, українські слухачі від цього лише виграли.
За роки існування «Скрябін» випустив понад десяток студійних альбомів. Серед пісень, які стали справжніми саундтреками життя кількох поколінь, – «Старі фотографії», «Люди як кораблі», «Місця щасливих людей», «Мовчати», «Спи собі сама», «Мам» та багато інших.
Чому його пісні досі «працюють»? Мабуть, тому, що Кузьма ніколи не намагався здаватися кимось іншим. Він писав про любов, дружбу, розчарування, дорослішання, Україну, людські характери і робив це так, ніби просто сидів поруч із тобою на кухні та розповідав свою історію.
Одна з найвідоміших його пісень «Старі фотографії» взагалі стала своєрідним музичним альбомом пам’яті. Її слухаєш і майже автоматично хочеться дістати старі фото, написати другу, з яким давно не говорив, і згадати часи, коли для щастя було потрібно значно менше.
І, мабуть, саме в цьому феномен Кузьми: його пісні не старіють, бо в них люди. Ми самі.
Кузьма, якого пам’ятають не лише за піснями
Його згадують не тільки як музиканта. Для багатьох він залишився людиною з особливим почуттям гумору, яка могла одним реченням сказати більше, ніж інші цілою промовою.
Кузьма любив життя, людей, подорожі, автомобілі, музику і, звичайно, міг добряче посміятися над усім, навіть, над собою.
Гучніше вмикаємо «Скрябіна», згадуємо улюблені пісні, телефонуємо своїм людям і не відкладаємо життя на потім.
Бо Кузьма залишив нам дуже простий рецепт: бути собою, любити своїх і не боятися бути справжнім.
А все інше, як він би сказав, – «то вже таке».